Пополам — Фразеологічний словник української мови

З горем (з лихом) пополам. З великими труднощами, ледве.

  • В минулому тижні з горем пополам засіяв Василь свою нивку (Цюпа);
  • З новим бульдозером Кузьма освоївся ще не зовсім, владарює над ним з горем пополам (Гончар);
  • Змерзла ж то так, що зуб з зубом не зведе.. З лихом пополам прибігла [Маруся] додому (Кв.-Осн.).

З гріхом пополам. Не без помилок, не зовсім добре.

  • З гріхом пополам закінчив церковнопарафіяльну школу (Ков.);
  • Відстороняючи робочих та зоотехніків, Софія Карлівна і тут [в зоосаду] сама давала пояснення, хоча це й виходило в неї з гріхом пополам (Гончар);
  • — Город засадили? — Засадили з гріхом пополам (Гжицький).

Перериватися пополам див. перериватися.