Потягнути — Фразеологічний словник української мови

Не потягнути ніг. Не зрушити з місця.

  • — А бий тебе лиха година, — думаю, — зараз я покажу тобі дорогу, що й ніг не потягнеш з мого двору (Ткач).

Потягнути ноги (чоботи) куди, за ким, за кого. Повільно, ледве переступаючи, вийти, піти.

  • Хто таки й потягне ноги до хати чи в клуню на ночівлю, а хто., тут на землю біля призьби повалиться у втомі (Головко).
  • Андрій Перекат мить постояв, потім повільно, вже відчуваючи втому, потягнув додому свої важкі чоботи (Собко).

Потягнути руку див. тягти.