Рватися душею [і тілом] куди. Дуже прагнути куди-небудь.
- На що ж я змалку рвавсь так душею і тілом у другий край, край — думки глибокої і широкої (Мирний).
- На фабриці він дізнався, що радянське військо визволило західноукраїнські землі, і душею рвався у свої Карпати (Чорн.).
Рватися з шкури див. лізти.
Рватися через терни. Досягаючи чогось, долати великі перешкоди, труднощі, терпіти страждання і т. ін.
- Вона перейняла від матері насторогу, затаєну скаргу на світ, а Василь сперечався з нею, він рвався через терни й проривався, і за це його поважали (Мушк.).
Рватися в інших словниках
| Рватися — Великий тлумачний словник сучасної української мови |