Світиться — Фразеологічний словник української мови

Світиться

Аж світиться, з сл. дурний. Надзвичайно, дуже.

  • — дурний же ти, Іване, ох дурний, аж світишся,— став він [староста] перед Щасним у таку позу, ніби викликав його на двобій (Збан.).

Алфавітний покажчик

А 46 Б 322 В 999 Г 414 Д 443 Е 12 Є 8 Ж 97 З 836 І 50 Ї 18 Й 7 К 587 Л 320 М 398 Н 522 О 395 П 1751 Р 464 С 886 Т 358 У 181 Ф 36 Х 163 Ц 83 Ч 166 Ш 145 Щ 31 Ю 7 Я 55