Скаламутити — Фразеологічний словник української мови

Скаламутити воду див. каламутити

Скаламутити [всю] душу (нутро) кому і без додатка. Надзвичайно сильно, глибоко схвилювати когось, внести неспокій.

  • Вже якось до цього й прижилось горе, не таким здавалось, як першого року, а це знову скаламутило всю душу, отрутою поповзло в кожний закуток, де є жива кров (Стельмах)
  • — Та читай уже, там побачимо,— насмішкувато відповів Касій. Але видно було, що й йому такий початок листа скаламутив нутро (Мик.)