Сотати — Фразеологічний словник української мови

Сотати кишки (жили) з кого і без додатка.

1. Виснажувати, знесилювати кого-не-будь непосильною роботою або експлуатуванням.

  • Оце ще недавнечко ці князі були нашими оборонцями, а теперечки вони ладні кишки з нас сотати (Н.-Лев.).
  • Кожному стрічному Андрій тицяв скалічену руку.— Ось подивіться, що з мене зробили. Дванадцять літ сотали жили (Коцюб.).

2. Знущатися з кого-небудь, завдаючи страждань комусь.

  • О, той [начальник] уже вмів сотати жили із своїх підлеглих і знущався з них, як тільки міг (Гашек, перекл. Масляка).

Пор.: вимотувати жили.

Сотати нерви.

~ сили див. висотувати.