Суєта — Фразеологічний словник української мови

Суєта суєт. Те, що позбавлене будь-якого значення, вартості.

  • Усяке багатство, усяка слава — усе воно суєта суєт: і шабля, й булава з бунчуком поляжуть колись поруч із мертвими кістками (П. Куліш).

Пор.: марнота.