Як укопаний, з сл. стояти, ставати — нерухомо, непорушно, застигши на місці.
- «Здрастуй!» — скочивши навперейми Галі, привітався він [Власов], зиркнувши на її іскристі очі, став як укопаний (Мирний).
- Повиходили з човна, старший брат тільки свиснув до свого коня, так він став перед ним, як укопаний (Стор.).
- «А ми завтра від'їжджаємо... Денис стояв як укопаний (Тют.).
- Раптом — треба ж такої халепи! — «революціонер» запахкав, заторохтів, чмихнув парою з радіатора й став, як укопаний (Довж.).
- Павлові раз у раз здавалося, що вона [шлюпка] стоїть на місці мов укопана (Кучер).
- Дівчина собі стоїть, неначе вкопана (Шевч.).
Як повкопувані (про багатьох).
- Діти стояли, як повкопувані.
- Ще Антосьо не так, а що той, то як стовп — щоб поворухнувся! (Свидн.).
Як у землю укопаний.
- Катерина не привітала його, не кинулась, як завжди, йому назустріч, стоїть, як у землю вкопана (Стор.).
Синонім: як з каменя вибитий (див. камень у 1 знач.).
Укопаний в інших словниках
| Укопаний — Великий тлумачний словник сучасної української мови |