До часу. До певної пори, до якогось моменту; тимчасово, поки що.
- Чужий чоловік до часу, а свій до смерті (Укр. присл.).
- До часу, голубе, нам глечик носить воду.
- І на його пошле зла доля ту невзгоду, Що глек побачимо в череп'яних шматках! (Г.-Арт.).
- [Нєофіт-раб:] Може ж, і по смерті у тім небеснім вашім царстві божім довіку буде так, як тут до часу (Л. Укр.).
Бог зна з якого часу див. Бог.
Дух часу див. дух.
Знамення ~ див. знамення.
І вгору глянути немає ~ див. глянути.
Свого часу.
1. Колись у минулому.
- Поміж підводами ходив той артилерійський технік, який свого часу підвозив Ясногорську (Гончар).
Пор.: у свій час (у1 знач.).
2. Коли необхідно буде в майбутньому.
- Про умови конкурсу буде оголошено свого часу.
Пор.: у свій час (у2 знач.).
У розтині часу див. розтині.