Відриватися / Відірватися від життя (від землі). Втрачати почуття реальності.
- [Хомєнко:] Коли людина відривається від життя, то це і є найбільше лихо (Мороз).
- Поет [Грабовський] вказує, що для розвитку передової літератури необхідно, щоб вона не відривалась від життя, від народу, боролась за прогресивні громадські ідеали (Іст. укр. літ.).
- Чимало живуть без врахування потреб життя. Літають в небесах, шукають чогось надзвичайного. Доцент Сухоруков щиро запевнив: — Професор Кучевич — людина, яка ніколи не відривається від землі (Рибак).
- Гублять діло формалісти, Сухарі-канцеляристи. Відірвались від життя. Справ не знають до пуття. Їх одні тривожать мислі: Щоб удержатися в кріслі! (С. Ол.).
Відриватися / Відірватися думкою від кого — чого. Переставати думати про кого-, що-небудь.
- На душі легше стає, коли одірвешся думкою од цієї пустині (Коцюб.).
Відриватися в інших словниках
| Відриватися — Великий тлумачний словник сучасної української мови |