Звертати [рідше Збігати] / Звернути (рідше Збігти) на свою (на тую ж) стежку.
- Вертатися до попередніх роздумів, думок. — Чому се так, що пан має необмежені грунта [грунти], а мені не дав бог і клаптика землі? — непомітно для себе Звернув Семен на тую ж стежку (Коцюб.).
- Знову починати діяти в певному, властивому собі напрямку. — От, дурів-дурів [Чіпка], та таки й Збіг на свою стежку!.. — Так казали люди (Мирний).
Звертати / Звернути з дороги (з шляху) якої (якого). Відступати від своїх переконань, поглядів, змінювати їх. З раз обраної на поетичній і на життєвій ниві дороги Шевченко вже ніколи не Звертав (Слово про Кобзаря); Ти [В. Сосюра] теплу ніжність до людини Узяв, як хліб, у творчу путь. Хто шлях обрав собі єдиний, Тому із нього не Звернуть (Рильський).
Пор.: збочувати з дороги.
Звертати в інших словниках
| Звертати — Тлумачний словник української мови |