Не тямити (не пам'ятати) [самому] себе від чого. Бути в стані дуже сильного збудження, хвилювання; втрачати витримку під впливом особливо сильних почуттів; діяти несвідомо.
- Ходить [Денис], перебіга з-під одного дерева під друге, руки ломить, сам себе не тямить (Кв.-Осн.).
- [Орест:] Тоді було таке-щастя, воно тямитися зрушило тебе, нерви не витримали, я сам теж не тямив себе тоді (Л. Укр.).
- Олександра дико скрикнула. Той крик ще більше розлютив Гната. Не тямлячи себе, кинувся він на Олександру (Коцюб.).
- Він, не тямлячи себе, вискочив з корчми, рятувати діда Дуная (Стельмах).
- Жінка єв мене.. Чуєш, дівчино? Знатимеш... Стенулась од його бігти, сама себе не пам'ятаючи (Вовчок).
- Кидала [Галя] піч і, не пам'ятаючи сама себе від радості, вибігала аж за хвіртку стрічати його (Мирний).
Не тямитися.
Тямити всі типики, заст. Знати весь порядок чого-небудь, бути добре ознайомленим з якоюсь справою.
- Він тямить усі типики весільного обряду.
Тямити силу див. знати.
Тямити в інших словниках
| Тямити — Великий тлумачний словник сучасної української мови |